«ОТЕЦЬ ДУХОВНИЙ ХОДИТЬ З КОЛЯДОЮ!» (Різдво 2008) - Церковне життя - Каталог статей - Кримська єпархія УПЦ КП

КРИМСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ КП

Сб, 10.12.2016, 18:33

Вітаю Вас Гость | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті » Церковне життя

«ОТЕЦЬ ДУХОВНИЙ ХОДИТЬ З КОЛЯДОЮ!» (Різдво 2008)

КРИМСЬКІ РІЗДВЯНІ РОЗДУМИ
«Христос народився!» - ці слова зворушують душу кожного православного християнина, об’єднують, дарують надію та наповнюють змістом життя. У храмах Київського патріархату в Криму, зокрема рівноапостольних Володимира та Ольги, що в Сімферополі, де здебільшого люди давно і добре знайомі, відчувається особлива спорідненість душ. У парафіян так багато спільного – любов до своєї Батьківщини, до її Церкви, до Бога, намагання не розходитися у своїх діях з переконаннями.



Та втішно було побачити й нові обличчя. Зокрема, військовослужбовців з роти бойового та матеріального забезпечення в/ч 3009, що дислокується в місті. З часів ліквідації національної гвардії юнаків зазвичай опікували священнослужителі Московського патріархату. Але все більше підростає в Криму патріотично налаштованої молоді, тож молодший лейтенант Тарас Єрьоменко привів своїх підлеглих до храму, який відвідують і його власні батьки - Сергій Володимирович та Алла Іванівна. Виявляється, хлопці не мають жодних заперечень, хоча частина з них російськомовні, родом з Луганщини та Донеччини. Взагалі, як пояснив єпископ Сімферопольський і Кримський Климент, останнім часом пожвавилася робота єпархії з військовими, у тому числі Військово-Морських сил ЗС України, де на всі урочисті заходи запрошують тепер нашого українського владику. Налагоджена і тісна співпраця з командуванням військ берегової оборони. Потихеньку переходить під наші прапори й місто «російської слави», де, окрім молодіжного православного християнського братства, діє ще дві парафії, у тому числі на території навчального загону Військово-Морських сил. Капеланом у роботі з військовими є добре відомий нашим читачам отець Іван Катькало із с. Перевального.
Відзначив владика Климент і активну діяльність ієрея Ярослава, який забезпечує міцність позицій Київського патріархату в Євпаторії, Саках та Роздольненському районі (с. Кумове). «Зараз наш духовний отець ходить з колядою!» - додали гості кримської столиці з Кумового.
У майбутньому з’являться церкви в Первомайському районі (відповідальний – о. Віталій), місце спорудження храму на честь Юрія Переможця в м. Феодосії вже позначене хрестом. Цим опікується о. Григорій. Стараннями о. Михаїла Божі служби проводяться в селах Завітне та Осовіне біля Керчі. Позначений хрестом і майбутній кафедральний собор у Сімферополі. За сприяння Представництва Президента України в Криму було одержано рішення міськвиконкому щодо підготовки документів на виділення землі. Церкву буде споруджено на честь Христа Спасителя. В с. Софіївці Сімферопольського району теж планується побудова храму, а в с. Перевальному вже закладено фундамент Преображенської церкви. Зареєстроване і братство св. Іоанна Воїна.
Та, на жаль, освячений хрест і освячений храм – це не одне і те ж. Владика Климент зауважив, що православна громада має розраховувати лише на власні сили. А це не додає оптимізму. Адже формально церква відокремлена від держави. Хоча це відчувається не завжди. За часів правління Леоніда Кучми розпочалося відновлення під його патронатом у центрі Сімферополя храму, який колись прикрашав місто. Але, звичайно ж, Київському патріархату ніхто його не запропонує. На моє запитання, невже ж навіть у Києві немає людей, зацікавлених в розгалуженні осередків УПЦ КП в Криму, владика Климент зітхнув, певне, когось цитуючи: «Ми не той регіон». Ці слова я чула і у виступі голови депутатської фракції «Наша Україна – Народна самооборона» пана Кириленка. І хоча особисто він спростовував таку позицію, але вона все ж існує і не додає впевненості в мудрості високих політиків. Православ’я вважає інакше – пригадаймо притчу про блудного сина. Та і взагалі, якими побожними не намагалися б показати себе люду деякі наші владоможці, але як у різдвяному посланні патріарха Філарета, так і у слові єпископа Климента картається гординя і уславлюється смирення. Саме гординя перетворила павшого янгола на символ зла. Тож можемо спостерігати, як подібний процес відбувається і з деякими нашими керманичами.
Та годі вже про сумне!
Різдвяне Богослужіння вчергове довело, що існуючі парафії зміцнюються. У храмі св. Володимира та Ольги з’явився професійний хор, автором частини піснеспівів якого є сам регент хору Андрій. Божа літургія в гармонійному поєднанні з колядками, які співали всі присутні, справляли особливе враження духовного піднесення, безпосередньої участі кожного в події, що стала визначальною в долі вірян.
Приємно було і ближче познайомитися з новим священиком цього храму о. Володимиром Бігуном. Тридцятирічний о. Володимир тут недавно, з вересня минулого року. Народився на Івано-Франківщині в с. Збора Калуського району. Позаду – шкільна освіта, армія, п’ятирічна служба при храмі псаломщиком, майже закінчена Київська духовна семінарія, а паралельно, у 2006 році – рукоположення у священики.
З розмови не важко було зрозуміти, що оновлення атмосфери храму – це і його заслуга. Отець Володимир бачить стосунки парафіянина і священика дуже близькими, вважає, що кожен віруючий мусить мати свого духівника, котрий, як лікар, знатиме всі його душевні хвороби і духовні вади, а тому зможе дійсно бути для нього максимально корисним на шляху до спасіння. Священик для о. Володимира – це дуже важлива фігура, а не просто виконавець церковних треб, і своє власне спасіння він вважає невід’ємним від спасіння тих, хто дослухається до його слова. Тому о. Володимир не радить відвідувати різні храми, можливо, не здогадуючись, що люди здебільшого і роблять це в пошуках духовної підтримки і розради, а не знайшовши їх, іноді «осідають» в сектах. А хтось, здійснюючи один з найбільших гріхів, навіть накладає на себе руки (за статистикою кількість суїцидів щороку зростає), бо нікому розтлумачити цим людям, що такі дії неприпустимі і навіть донести до них біблейське: всі, хто хоче праведно жити, будуть гнані. Так, розбещений світ любить своє і губить людські душі. Але ми маємо вибір поміж вічним і тимчасовим. Бо не даремно народилося Святе Дитя. Тож славімо його!


Тамара СОЛОВЕЙ.


Категорія: Церковне життя | Додав: ієрейМаксим (06.07.2011)
Переглядів: 779 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Авторизація

Незабаром

Православные праздники

Пошук

Наші друзі

Ресурси

Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Українські традиції

Додати наш банер



Для додавання нашого банера на Ваш сайт, будьласка, встановіть наступний код