СВЯТА І БУДНІ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ (2005р.) - Церковне життя - Каталог статей - Кримська єпархія УПЦ КП

КРИМСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ КП

Сб, 10.12.2016, 18:30

Вітаю Вас Гость | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті » Церковне життя

СВЯТА І БУДНІ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ (2005р.)
Дорога до Храму

Сьогодні Різдво Христове - це не просто данина традиції, до чого його намагалися колись звести наші безбожники від влади. Воно сповнене особливого смислу і переживається кожною віруючою людиною як особиста велика подія в її житті.
А таких, глибоко віруючих людей дедалі стає більше.
І серед українців, що відвідують храм св. рівноапостольних Володимира та Ольги УПЦ КП (в Сімферополі) - теж. Цього Різдва вперше побачила тут двох ще молодих людей, чоловіка та жінку, на інвалідних колясках - без сторонньої допомоги вони не могли ні піднятися в залу для богослужінь, ні спуститися з другого поверху вниз - з цією метою зверталися до сторонніх людей. Але ж це в Сімферополі чи не єдиний храм, де потрібно підніматися на другий поверх. Тож, зрозуміло, що вибір їхній - не випадковий.
А богослужіння, яке відбулося 9 грудня, було особливим - тут зібралися майже всі святі отці Сімферопольської і Кримської єпархії Київського патріархату. Разом їх можна побачити хіба що у такі різдвяні дні. І не лише побачити, але й, з благословення владики Климента, трохи поспілкуватися з ними.



Розмова відбулася після святкового обіду, куди були запрошені всі парафіяни. Те, що Різдвяні богослужіння завершуються спільною трапезою, є подією знаковою. Вона має велику об'єднану силу, ще більше споріднює паству поміж собою та зі своїми духовними отцями. Молитви, українські колядки, нарешті "Многая літа" господарю цього храму, і не лише його - керівникові всієї єпархії владиці Клименту - все це можна було не лише почути, але й влити в загальний хор власний голос.
Та ось в кабінеті у владики вже відбувається розмова на іншій ноті - він дає настанови святим отцям, а я потихеньку спілкуюся з тими, хто не дуже поспішає. А в першу чергу з отцем Іваном, що з Перевального. Його взагалі можна вважати легендарною особистістю, чому присвячувалися публікації в кримській і республіканській пресі. Справа в тім, що о. Івану дані Богом чудодійні властивості, і багато людей, слідуючи його порадам, повернули втрачене здоров'я. Звідки він бере свої рецепти - не питаю, але більшість з них пов'язані з молитвою, сповіддю, причастям.
- За останній рік теж були випадки зцілення. Так, до мене з Ялти привезли нерухому жіночку 34 років. Вона вже 7 років була у такому стані. Після кількох наших зустрічей у неї почали рухатися руки, ноги і голова. Допоміг також москвичці, що тяжко страждала через материнське прокляття. Працюю з сімейними парами, шлюб яких на межі руйнування, і до них повертаються взаємоповага та кохання.
- Але ж вам відшкодовуються ваші зусилля, як це здебільшого буває?
- Ще б пак! Ось добудував я торік маленьку домашню церкву аж до самого даху. На цьому можливості вичерпалися. Але ж дах - це дуже важлива частина споруди.
І знайшлися раптом люди з Москви, яких захопив мій проект домашньої церкви, й вони подарували мені все необхідне для добудови. І це не поодинокий приклад.
- На чию честь ви назвали свою церкву?
- На честь св. Івана Воїна (його день святкується 12 серпня).
- А чи не дошкуляє вам сільська влада?
- Звичайно, дошкуляє. Голова сільради Геннадій Калужин мене взагалі не визнає. Але до того вже не звикати.
- І ще одне запитання, яке б я хотіла поставити усім співрозмовникам задля спроби аналізу ситуації по усьому Криму: які зміни ви відчули за рік президентства Віктора Ющенка?
- Та ніяких.
- А чи відчули ви їх, отче Ярославе? - звертаюся до молодого священика, який зараз опікується трьома парафіями: править службу в с. Новофедорівці, де відведено територію під храм Миколи Чудотворця, а також просто неба - побіля Євпаторії (там з часом має вирости храм на честь Андрія Первозванного). А той дах, що мають  євпаторійські парафіяни УПЦ КП над головою (активісти майбутнього храму, присвяченого Кирилу і Мефодію), теж не є їхнім власним, приміщенням вони користуються напівлегально. Але о. Ярославу в чомусь таки і пощастило: його житлове питання було вирішене речником Левка Лук'яненка, місцевим підприємцем Олегом Миколайовичем Дроб'язком, що з першого дня дбає про сім'ю молодого священика, допомагаючи і словом, і ділом.
Можливо, тому о. Ярослав останнім роком почувається таки впевненіше.
- Гадаю, що якби не переміг Віктор Ющенко, з тимчасового приміщення для богослужінь нас би вже вирядили. Щастить нам і на добрих людей. Так, депутат Віктор Єрмолайович Малащенко подарував нам під храм землю. Підтримують нас й місцеве відділення товариства "Просвіта", маємо контакт з Євпаторійським осередком Союзу українок та греко-католицькою церквою на чолі з о. Богданом.
- А чи змінилися якось обличчя влади, ідеологічні настанови?
- Не суттєво. Принаймні, в газетах мої статті, присвячені зокрема питанням православ'я і сучасності, не друкують. Можливо, тому, що я наголошую на недопустимості втручання церкви у виборчий процес. Після того, як я привітав школярів зі святом св. Миколая, в школу прийшов представник Московського патріархату з цією ж метою, певне, аби діти зрозуміли, що попереднє привітання є "нелегітимним". До речі, до цього долучилися батьки учнів.
У отця Ігоря (Ольховського) - священика с. Кумового Роздольненського району питати про зміни, що відбулися за останній рік, не довелося. Він приїхав в Крим лише 3 січня 2005 року і не має можливості порівнювати.
А до того, сам волинянин, закінчив Луцьку духовну семінарію, деякий час мешкав з дружиною в Івано-Франківську. Прижився на кримському ґрунті не одразу, хоча с. Кумове населяють в основному колишні переселенці з материкової України.
Як пояснив владика Климент, вони звикли до попереднього священика, з котрим непросто було конкурувати. Бували хвилини, коли о. Ігор вже думав, чи не повернутися йому додому. Адже роль сільського священика дуже відповідальна. Навкруги нього має гуртуватися паства, довіряти і довірятися йому як людині, котра навчить їх праведному богоугодному життю, вкаже шлях до вічного спасіння.
О. Ігор, який виріс при дідусеві та бабці у одному з сіл Волині, не був зніженою дитиною. Та й здобутий ним у технікумі фах столяра для селянина був теж не зайвим. Він зміг дати раду і своїй оселі, яку було придбано на кошти Київського патріархату, і молодій сім'ї з двома немовлятами. А коли в нього повірили селяни, з'явилися і добровільні помічники. Зараз хата вже відремонтована, є газ, вода, господарство. Не залишився осторонь і голова СП Микола Климченко - все, що від нього залежало, виділив безкоштовно. Є в Кумовому й приміщення під церкву, хоча і не найкраще, але велике - здаючи його частину в оренду, можна виручити копійчину і на церковні потреби.
Тому, звичайно, коли св. отець з недалекого за відстанню села скаржиться, що у нього погано зачиняються вікна, хочеться зауважити: питання це - не до владики. Бо кожному господареві в себе вдома доводиться виконувати якусь елементарну роботу або ж наймати, просити, використовуючи силу власного авторитету. Ось і йому слід самостверджуватися, звичайно, якщо він на те здатний.
Цікаво, а які ж враження залишив по собі рік президентства лідера "Нашої України" у керівника Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ КП єпископа Климента?
Людина делікатна і стримана, під впливом останніх подій владика висловився досить категорично:
- Представниками Київського патріархату та їхньою паствою не можна гратися, використовуючи їх лише у найвідповідальніші моменти. Якщо ми потрібні нашій владі, то мусимо відчувати це постійно. Але ось голова кримського уряду "нашоукраїнець" А. Бурдюгов запросив до себе провідних представників кримського духовенства. Ними виявилися архієпископ УПЦ Московського патріархату владика Лазар та Муфтій кримських татар. А нас нібито і немає, нібито це не наші парафіяни віддавали їм голоси. Тому під час майбутніх виборів готовий голосувати за кого завгодно, лише не за "Нашу Україну". Ніяких позитивних змін, що залежали б від влади, я не відчув.
А ще, користуючись нагодою, я б хотів закликати дійсно наших українців: створюйте ініціативні групи по всьому Криму, аби виникали у нас все нові й нові парафії. Звертайтеся за підтримкою у єпархію - будемо знаходити житло для священиків, землю під храми. Хай почують мене і святі отці з материкової України. Вони мають шанс одержати в Криму свою парафію і все  необхідне, аби гідно проявити себе, піднімаючи авторитет нашої церкви і Божого слова в Криму.

Тамара СОЛОВЕЙ
Категорія: Церковне життя | Додав: ієрейМаксим (06.07.2011)
Переглядів: 483 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Авторизація

Незабаром

Православные праздники

Пошук

Наші друзі

Ресурси

Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Українські традиції

Додати наш банер



Для додавання нашого банера на Ваш сайт, будьласка, встановіть наступний код