Кожна людина несе в собі часточку віри - своєрідну "цеглинку", з яких
будується в церкві великий духовний храм - найпрекрасніша споруда Бога.
Тож нехай ведуть нас дороги до Храму! Проте у наш постатеїстичний час не
кожна людина, напевне, знає, як правильно поводитися в церкві.
У
Сімферополі є єдиний храм Української Православної Церкви Київського
патріархату - собор святих рівноапостольних князів Володимира і Ольги.
Ми звернулися до єпископа Сімферопольського і Кримського Климента УПЦ
КП, який з радістю погодився допомогти читачам "Кримської світлиці"
знайти свою стежинку до церкви. Храм знаходиться в Сімферополі на
вулиці Севастопольській у будівлі 17-А. І хоч поки що Українська
Православна Церква Київського Патріархату не визнана Вселенською
церквою, але це не є перешкодою для її діяльності та відвідин церкви
віруючими. Так і собор святих Володимира і Ольги приймає кожного, хто
хоче з’єднатися з Богом у молитві і почерпнути духовної сили для
щоденної боротьби з несправедливістю життя і спокусами. Собор також
бореться за існування, орендуючи приміщення колишнього військового
училища. ...Ось перед вами вхід до церкви. Перше, що потрібно знати,
збираючись до храму, - як одягатися. Як сказав владика Климент, жінки
не можуть носити чоловічої одежі і навпаки. Тобто жінки повинні
приходити до церкви у спідниці (і, звичайно ж, не в міні!), одяг повинен
бути з довгими рукавами і обов’язково покрита голова. Після того, як
людина переступила поріг храму Божого, вона повинна перехреститися і
попросити у Господа благословення: "Господи, благослови". Потім
прочитати слова з псалма Давида: "Увійду в дім твій, поклонюсь храму
твоєму святому, Господи, в страсі перед тобою". Біля входу, перед тим як
піднятися на другий поверх, де знаходиться сама церква, треба купити
свічки. Владика Климент каже, що потрібно брати сім або хоча б не менше
п’яти свічок. (Чому - про це трохи нижче). Перш ніж потрапити до
церкви, людина заходить до притвору - приміщення, в якому перебувають
під час літургії для вірних (причастя) не допущені до неї і не хрещені.
Такі правила йдуть з початку християнства, щоб людина мала бажання або
повернути собі право бути присутнім на причасті, або прийняти хрещення.
Також у притворі, зазвичай, складається жертовна їжа, яка приноситься у
жертву під час панахиди. В соборі такий жертовний стіл знаходиться в
самій церкві. Зайшовши до церкви, людина повинна поставити свічки в
такій послідовності: перша - Господу, друга - Діві Марії, третя -
святому, чиє ім’я людина носить. Четверту, п’яту, шосту ставлять за
змістом молитви: за здравіє, святому до якого звертаються, празнику
Божому, а сьому - за упокій. Чому саме сім свічок? Вважають, що у
розіп’ятого Христа було сім ран на тілі. Можна ставити і п’ять свічок,
але не менше. Проте, зауважив єпископ Климент, не кількість головне, а
те, за що ми ставимо свічку, з якими намірами. Бог чує усі молитви,
тому, якщо людина поставить на зло комусь, це зло насамперед повернеться
до неї, бо "Все, що в молитві попросите, дам вам". Тому якщо людина
просто поставить свічку без молитви, то така свічка не матиме сили і
користі, бо свічка є часткою жертви, яку вона приносить Богові. На який
підсвічник ставити свічку - не головне, бо не місце має значення, а
молитва, яка читається. Так, на одному підсвічнику можуть стояти разом
свічки і Господу, і Ангелу-хранителю. Треба добре знати, що коли
людина ставить свічку за здравіє, то обов’язково повинна сказати:
"Пом’яни, Господи, о здравії рабів (ім’я)", а якщо за упокій, то:
"Пом’яни, Господи, за упокій душі спочилих рабів твоїх (ім’я)". Також
може виникнути питання: куди саме ставити свічку за упокій, а куди за
здравіє? В деяких церквах все чітко визначено, що ліворуч ставиться за
здравіє, а праворуч - за упокій. Але в жодній церковній книзі не
позначено, де саме людина повинна ставити ці свічки. Лише вказується, що
заупокійна літургія правиться навпроти розп’яття Христа. Так і собор
святих Володимира і Ольги не обмежує людину в цьому виборі, і якщо вона
поставить свічку на підсвічник святому Миколаю з молитвою за упокій, то
вона не скоїть ніякого гріха. Таким чином, правильно виконуючи ці
прості правила, кожна людина ще більше наближається до Бога, осяюється
його благодаттю, зміцнює віру і стає частиною міцного і непохитного
духовного храму. Ганна МИСЬКІВ, студентка факультету української філології та українознавства ТНУ.
