Анотація: Новий
Заповіт — це назва, яка вживалася протягом століть для позначення низки
творів, що складають останню частину Біблії. Псалми — збірка поезій,
які є частиною більшого зібрання книг, названого Старим Заповітом.
Старий Заповіт — це друга частина Біблії. Таким чином Біблія — це
фактично два зібрання книг. Власне, сама назва «Біблія» походить від
грецького слова, яке означає «книги». Первісним значенням слова, що
перекладається як «заповіт», раніше було «угода», або «домовленість» —
ідеться про обіцянку Бога благословити Свій народ. Старий Заповіт — це
зібрання творів про Угоду, яку Бог уклав з єврейським народом за часів
Мойсея. Новий Заповіт — це зібрання творів про Угоду, яку Бог уклав з
усіма людьми, що вірять в Ісуса Христа. У книгах Старого Заповіту
наводиться перелік великих діянь Бога для єврейського народу, та
розкривається Його задум використати цей народ, аби донести Своє
благословення до всього світу. У цих творах ідеться про прихід Спасителя
(чи Месії), якого Бог пошле для здійснення Свого задуму. Твори Нового
Заповіту продовжують історію Старого Заповіту. В них розповідається про
прихід Спасителя (Ісуса Христа) і про значення Його пришестя для всього
людства. Старий Заповіт забезпечує необхідне підґрунтя для розуміння
Нового Заповіту. А Новий Заповіт доповнює історію спасіння, розпочату в
Старому Заповіті.
