Після виникнення конфлікту, який спричинило відкрите зазіхання
священнослужителів УПЦ МП на приміщення церкви Покрови Пресвятої
Богородиці УПЦ КП, що у с. Перевальному, ми спробували детальніше
дослідити історію виникнення цієї церкви, бо, звичайно ж, існує пряма
залежність між її приналежністю та вкладанням коштів у спорудження
церковного приміщення, фінансуванням її потреб. Ось що розповіли про це
ті, хто стояв біля витоків Свято-Покровської церкви, хто є її
парафіянами з першого дня (1998 рік) до нинішнього, а саме: псаломщик
Свято-Покровського храму Віктор Мар'їн та півча Катерина Яценко. Храм
(сучасна споруда, прибудована до військової казарми і винесена на
територію військової частини) будувався на пожертви мешканців с.
Перевального, військового містечка та парафіян собору св. Володимира і
Ольги (м. Сімферополь). Проектування і будівництво відбувалося під
керівництвом майбутнього настоятеля церкви протоієрея Івана Гавриляка.
Внутрішнє вбрання: іконостас, престол, жертовник, ікони, аналої, лампади
та інше було придбане на кошти храму та пожертви прихожан УПЦ КП. Величезний
внесок в будівництво храму зроблено ДАТ "Чорноморнафтогаз" і особисто
тодішнім його головою Миколою Карповичем Ільницьким та його родиною.
Завдяки піклуванням М. К. Ільницького будівництво було профінансоване і
забезпечене будівельними матеріалами. Особистий внесок єпископа
Сімферопольського і Кримського Климента - храмові ікони та розпис;
пожертва псаломщика Д. Гирмана - розпис іконостаса; різьблений іконостас
є роботою парафіянина В. Дорофєєва; церковні панікадила - пожертва
парафіян церкви. Парафіяльна рада щороку організовує ремонт храму,
забезпечує всім необхідним служби в ньому, утримує священика і хористів.
Тож претензії Московської патріархії, які уособлюють община ім. св.
Варвари та її керівник ієрей Дмитро, не мають під собою жодних підстав
щодо участі в будівництві храму. Московська церква мала свого часу на
території в/ч в с. Перевальному кімнату (частину казарми) для молитов
на честь св. Євгенія при настоятелі ієреєві Сергію, надану військовою
частиною. За порушення церковної дисципліни і за постійні конфлікти з
командуванням частини архієреєм Лазарем ієрея Сергія було усунуто від
керівництва общиною в с. Перевальному і переведено в с. Добре (приватний
молитовний дім). Майно общини с. Перевального ім. св. Євгенія дісталося
общині с. Доброго ім. св. Варвари, яку очолює ієрей Дмитрій. Парафіянам
с. Перевального залишилася порожня кімната без дверей... Свого часу
настоятель ієрей Сергій замовив храмову ікону мученика Євгенія. Її було
написано, та через відсутність коштів у Московської патріархії і
непотрібність (оскільки община перейменувала себе на честь св. Варвари)
ця ікона так і залишилася незатребуваною. З доброї волі художника її
було пожертвувано Свято-Покровській церкві. Питання спорудження храму
на честь св. Покрови під омофором Української православної церкви
Київського патріархату обговорювалося на багатолюдному сході жителів с.
Перевального і було схвалене. Богослужіння розпочалися в зруйнованій
кімнаті, яку надало керівництво військової частини. Приміщення церкви
було побудоване за півроку. Коли виник конфлікт між церквами
Московського патріархату і Київського, головою Добрівської селищної ради
Г. Калужним було прийняте рішення про виділення Московській патріархії в
с. Перевальному земельної ділянки біля кладовища під будівництво
власного храму. Щодо церкви св. Покрови було зазначено наступне:
оскільки вона перебуває на території військового містечка, яка не
закріплена поки що за Добрівською селищною радою (хоча робота в цьому
напрямку ведеться), то територія, де знаходиться церква, відповідно не є
власністю релігійної общини УПЦ КП. Але це - питання часу і її офіційна
передача релігійній громаді УПЦ КП здійсниться разом з передачею
селищній раді землі. Отже, як бачимо, ніякої участі у спорудженні
церкви св. Покрови Московська патріархія не брала, ніяких юридичних прав
на будівлю і майно Свято-Покровської церкви вона не має і не може мати.
