КРИМСЬКІ РІЗДВЯНІ РОЗДУМИ
«Христос народився!» - ці слова
зворушують душу кожного православного християнина, об’єднують, дарують
надію та наповнюють змістом життя. У храмах Київського патріархату в
Криму, зокрема рівноапостольних Володимира та Ольги, що в Сімферополі,
де здебільшого люди давно і добре знайомі, відчувається особлива
спорідненість душ. У парафіян так багато спільного – любов до своєї
Батьківщини, до її Церкви, до Бога, намагання не розходитися у своїх
діях з переконаннями. 
Та втішно було побачити й нові обличчя.
Зокрема, військовослужбовців з роти бойового та матеріального
забезпечення в/ч 3009, що дислокується в місті. З часів ліквідації
національної гвардії юнаків зазвичай опікували священнослужителі
Московського патріархату. Але все більше підростає в Криму патріотично
налаштованої молоді, тож молодший лейтенант Тарас Єрьоменко привів своїх
підлеглих до храму, який відвідують і його власні батьки - Сергій
Володимирович та Алла Іванівна. Виявляється, хлопці не мають жодних
заперечень, хоча частина з них російськомовні, родом з Луганщини та
Донеччини. Взагалі, як пояснив єпископ Сімферопольський і Кримський
Климент, останнім часом пожвавилася робота єпархії з військовими, у тому
числі Військово-Морських сил ЗС України, де на всі урочисті заходи
запрошують тепер нашого українського владику. Налагоджена і тісна
співпраця з командуванням військ берегової оборони. Потихеньку
переходить під наші прапори й місто «російської слави», де, окрім
молодіжного православного християнського братства, діє ще дві парафії, у
тому числі на території навчального загону Військово-Морських сил.
Капеланом у роботі з військовими є добре відомий нашим читачам отець
Іван Катькало із с. Перевального.
Відзначив владика Климент і активну
діяльність ієрея Ярослава, який забезпечує міцність позицій Київського
патріархату в Євпаторії, Саках та Роздольненському районі (с. Кумове).
«Зараз наш духовний отець ходить з колядою!» - додали гості кримської
столиці з Кумового.
У майбутньому з’являться церкви в Первомайському
районі (відповідальний – о. Віталій), місце спорудження храму на честь
Юрія Переможця в м. Феодосії вже позначене хрестом. Цим опікується о.
Григорій. Стараннями о. Михаїла Божі служби проводяться в селах Завітне
та Осовіне біля Керчі. Позначений хрестом і майбутній кафедральний собор
у Сімферополі. За сприяння Представництва Президента України в Криму
було одержано рішення міськвиконкому щодо підготовки документів на
виділення землі. Церкву буде споруджено на честь Христа Спасителя. В с.
Софіївці Сімферопольського району теж планується побудова храму, а в с.
Перевальному вже закладено фундамент Преображенської церкви.
Зареєстроване і братство св. Іоанна Воїна.
Та, на жаль, освячений
хрест і освячений храм – це не одне і те ж. Владика Климент зауважив, що
православна громада має розраховувати лише на власні сили. А це не
додає оптимізму. Адже формально церква відокремлена від держави. Хоча це
відчувається не завжди. За часів правління Леоніда Кучми розпочалося
відновлення під його патронатом у центрі Сімферополя храму, який колись
прикрашав місто. Але, звичайно ж, Київському патріархату ніхто його не
запропонує. На моє запитання, невже ж навіть у Києві немає людей,
зацікавлених в розгалуженні осередків УПЦ КП в Криму, владика Климент
зітхнув, певне, когось цитуючи: «Ми не той регіон». Ці слова я чула і у
виступі голови депутатської фракції «Наша Україна – Народна самооборона»
пана Кириленка. І хоча особисто він спростовував таку позицію, але вона
все ж існує і не додає впевненості в мудрості високих політиків.
Православ’я вважає інакше – пригадаймо притчу про блудного сина. Та і
взагалі, якими побожними не намагалися б показати себе люду деякі наші
владоможці, але як у різдвяному посланні патріарха Філарета, так і у
слові єпископа Климента картається гординя і уславлюється смирення. Саме
гординя перетворила павшого янгола на символ зла. Тож можемо
спостерігати, як подібний процес відбувається і з деякими нашими
керманичами.
Та годі вже про сумне!
Різдвяне Богослужіння
вчергове довело, що існуючі парафії зміцнюються. У храмі св. Володимира
та Ольги з’явився професійний хор, автором частини піснеспівів якого є
сам регент хору Андрій. Божа літургія в гармонійному поєднанні з
колядками, які співали всі присутні, справляли особливе враження
духовного піднесення, безпосередньої участі кожного в події, що стала
визначальною в долі вірян.
Приємно було і ближче познайомитися з
новим священиком цього храму о. Володимиром Бігуном. Тридцятирічний о.
Володимир тут недавно, з вересня минулого року. Народився на
Івано-Франківщині в с. Збора Калуського району. Позаду – шкільна освіта,
армія, п’ятирічна служба при храмі псаломщиком, майже закінчена
Київська духовна семінарія, а паралельно, у 2006 році – рукоположення у
священики.
З розмови не важко було зрозуміти, що оновлення атмосфери
храму – це і його заслуга. Отець Володимир бачить стосунки парафіянина і
священика дуже близькими, вважає, що кожен віруючий мусить мати свого
духівника, котрий, як лікар, знатиме всі його душевні хвороби і духовні
вади, а тому зможе дійсно бути для нього максимально корисним на шляху
до спасіння. Священик для о. Володимира – це дуже важлива фігура, а не
просто виконавець церковних треб, і своє власне спасіння він вважає
невід’ємним від спасіння тих, хто дослухається до його слова. Тому о.
Володимир не радить відвідувати різні храми, можливо, не здогадуючись,
що люди здебільшого і роблять це в пошуках духовної підтримки і розради,
а не знайшовши їх, іноді «осідають» в сектах. А хтось, здійснюючи один з
найбільших гріхів, навіть накладає на себе руки (за статистикою
кількість суїцидів щороку зростає), бо нікому розтлумачити цим людям, що
такі дії неприпустимі і навіть донести до них біблейське: всі, хто хоче
праведно жити, будуть гнані. Так, розбещений світ любить своє і губить
людські душі. Але ми маємо вибір поміж вічним і тимчасовим. Бо не
даремно народилося Святе Дитя. Тож славімо його!
Тамара СОЛОВЕЙ.
|
