Час від часу задаю собі питання – чому більшість
православного люду настільки пасивні у суспільному житті? Чому все християнство
зводиться лише до ходіння на недільні служби та вичиткою Правил вранці та
ввечері? Невже лише це заповідав нам Господь? З однієї сторони питання складне, оскільки на таке
становище вплинули багатовіковий тиск на Церкву та теперішній морально-етичний
стан нашого суспільства. З іншої – ніщо нам не може завадити почати з себе.
Почати намагатись любити ближнього свого та допомагати йому у скрутному
становищі.
Що ми знаємо про проблемні соціальні прошарки нашого
суспільства? Що ми знаємо про життя затриманих в тюрмах та життя дітей-сиріт в
сирітських закладах? Та майже нічого. Перших показують лише коли трапилась
надзвичайна подія у місцях не дуже віддалених, а інших – два рази на рік, на
день Захисту Дітей та новорічні свята, коли мисливці за піаром купами атакують
дитячі будинки. Весь час наше телебачення транслює нам низько бюджетні «мильні
опери» та «гостросюжетні» телепередачі, про які наступного дня можна буде
поговорити з колегами. Соціального телебачення у нас просто не існує. Воно
нікому не цікаве. Продають те, що споживають. А ми те, що ми їмо.
Мені часто доводиться спілкуватись з різними людьми
на тему благодійності задля їх заохочення і дуже часто я чую відмови по причині
відсутності коштів абощо. Але ж не в коштах все укладається. Наша увага до ближнього цінніша за будь-які
папірці! Можна відвідати хворого в лікарні та підтримати його своїм словом,
завітати до затриманих, взяти шефство над сиротою у найближчому сирітському
закладі, дізнатись про одиноких стареньких сусідів та допомогти їм по житлу чи
просто сходити до магазину. Цей список можна продовжувати і продовжувати. Все
це не потребує від нас шалених коштів але це коштовніше за дорогі подарунки. І,
нарешті, це те, що дарує нам благодать, душевний спокій і народжує любов у
наших серцях. 
Це стою біля дверей і стукаю.... (Ап. 3:20)
Тож давайте не будемо марно витрачати свій час на
нікчемні заняття. Визначтесь для себе, чим би Ви хотіли займатись, що Вам
ближче. Дізнайтесь, кому потрібна допомога. Ваша допомога. Якщо Ви не знаєте з
чого почати, то знайдіть молодіжні та благодійні організації, які працюють у
вашому регіоні та приєднайтесь до них. Організуйте своїх близьких та друзів і
почніть допомагати разом. І головне пам’ятайте, що все добро, зроблене Вами,
повернеться до Вас сторицею.
З повагою, Кошляк Дмитро.
| 
