Кожна людина прагне у своєму житті гармонії й затишку: домашнього,
сімейного, духовного. Не завжди це вдається, комусь така «гармонія»
ввижається в матеріальних благах, а декому й чарки досить для «повного
щастя». Але хіба для того живемо, щоб опуститися, зрештою, до духовної
деградації і порожнечі? Проте кожен може знайти себе у вірі і
служінні Богу. Насамперед - через причастя, до якого людина готується
заздалегідь (щонайменше – тиждень). Я знову звернулася до нашого
собору святих Володимира та Ольги УПЦ КП у Сімферополі, щоб довідатися,
як тут здійснюється цей обряд. Єпископа Сімферопольський і Кримський
Климент, зокрема, розповів, що, йдучи до причастя, людина повинна
відкрити Господу свої думки, душу, серце. Перед таїнством причастя кожен
віруючий повинен пройти таїнство сповіді. «Сьогодні таїнства сповіді і
причастя поєднуються в одне - сучасним віруючим за цього ритму життя
просто не вистачає на все часу. Тому часто вони навіть не вичитують тих
канонів і молитов, які потрібні», - розповідає владика Климент. У
соборі святих Володимира та Ольги УПЦ КП, зазвичай, проводиться сповідь у
суботу, після всенічної, та у неділю, перед службою (о 8.30). Як
правильно підготуватися до сповіді і причастя? Владика Климент пропонує
такий розклад вичитування канонів і молитов: «В понеділок людина починає
поститися і читати канон ангелу-охоронцю, вівторок – канон Спасителю,
середа – канон «Божій Матері», а в четвер і п’ятницю вичитуються
акафісти: «Божій Матері», «Ісусу Христу». У суботу читається канон
«Правила ко Святому причастю», який складається з канону і десяти
молитов, після всенічної віруючий сповідається і вдома вичитує вечірні
молитви. У неділю вранці вичитує вранішні молитви, приходить на
Божественну літургію. До речі, не можна їсти до причастя! Таким
чином, людина розподіляє свої сили протягом тижня і просвітлює помисли.
Дехто каже, що не може піти до сповіді, бо треба поститися, але
насправді це хибне судження, тому що обов`язково поститися треба перед
причастям. «Бажано, щоб людина причащалася до кожного двонадесятого
свята (12 свят). Але найкраще - на кожне свято, яке правиться у церкві»,
- каже єпископ. Причащати дітей можна до 7 років без сповіді,
вважається, що з 7 років вона вже починає усвідомлювати свої вчинки,
тому важливо не пропустити цей період і навчити дитину розуміти свої
провини і відповідати за них. Служба причастя починається з ектенії:
«Всіх святих пом’янувши, ще й ще у мирі Господові помолимось», тобто
треба помолитися за принесені й освячені чесні дари. Далі йде
прохання «благальної ектенії», яка закінчується виголосом: «І сподоби
нас, Владико, безбоязно, не осудно насмілитись призвати Тебе, Небесного
Бога Отця, і промовляти». Потім співається «Отче наш...», який віруючі
також можуть співати. Після виголосу «Святе – святим!», тобто, святі
дари (проскура і вино) можуть бути подані тільки «святим» (віруючим,
які освятилися молитвою, постом, Таїнством покаяння (сповіддю), хор
віруючих викликує: «Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Богу
Отцю». Розпочинається причастя. Спочатку причащається
священнослужитель, потім диякон виголошує: «Зі страхом Божим і вірою
приступіть» - починається причастя віруючих, які, причащаючись, повинні
повторювати за священиком молитву перед причастям: «Вірую, Господи, і
визнаю...» Для причастя людина підходить з поклоном і не хреститься
перед святою чашею. Після причастя священнослужитель благословляє
віруючих словами: «Спаси, Боже, людей Твоїх, і благослови насліддя Твоє
(власність Твою – Церкву Христову). Далі диякон виголошує коротку
ектенію: «Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті,
Безсмертні, Небесні і Животворчі Страшні Христові Тайни, подякуймо
Господові». Зі словами «З миром вийдімо» літургія закінчується. Сповідавшись,
причастившись, людина осяюється Божою благодаттю, очищується від
гріховних думок. Знайшовши душевний спокій і з Богом у серці вона
підготовлена до будь-яких труднощів, які зустрінуться на її життєвому
шляху. Ганна МИСЬКІВ, студентка факультету української філології та українознавства ТНУ.
МОЛИТВА НА ЛІТУРГІЇ ПЕРЕД СВЯТИМ ПРИЧАСТЯМ «Вірую,
Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, син Бога Живого, що
прийшов у світ грішників спасти, між якими я перший (перша). Ще вірую,
що це саме є пречисте тіло Твоє і це саме є чесна кров Твоя. Молюся,
отже, Тобі, помилуй мене, і прости мені провини мої вільні й невільні,
чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі, ісподоби мене неосудно
причаститися пречистих Твоїх таїн на відпущення гріхів і на життя вічне.
Амінь. Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником (причасницею)
мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не
дам Тобі, як Іуда, але, як розбійник, визнаю Тебе, і пом’яни мене,
Господи, у Царстві Твоїм. Нехай не на суд і не в осуд мені причастя святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла. Амінь».
|