Знаменитий серед древніх еллінів мудрець Анахарсіс говорив, що виноградна
лоза приносить три грона: перше гроно услаждєния, друге упоенія, а третє
печалі. Філософ це тлумачив так: помірне споживання вина служить людині
в задоволення і для здоров'я, тому що і спрагу гамує, і інфекцію в шлунку
знищує, і серце веселить; надмір вина породжує сварки, розпалює гнів,
зчиняє бійки і потурає всякому насильству, спричиняє чимало скорбот. А
ми, якщо захочемо старанно проаналізувати в чому сила п'янства і назвемо
п'янство виноградною лозою, то знайдемо на ній не три грона, що морально
руйнують людину і приносять їй печаль, а набагато більше - саме десять.
Перше гроно п'янства - це потьмарення розуму, втрата здорового глузду
- здатності правильно оцінити і зрозуміти навколишнє, тому що від шлунка,
переповненого вином, алкогольні випари піднімаються в голову, діють на
мозок. Тому багато хто в стані сп'яніння не пам'ятають себе, самі не знають,
що роблять і що говорять, ніби божевільні, і яке б не трапилося з ними
зло, ганебні вчинки, побої, на завтра вони нічого не пам'ятають. Над такими
виповнюється написане в Притчах: "быша мя, ине поболех, и поругашася
ми, аз же не розумех" (Притч. 23, 35).
Другим гроном є безстидство: п'яний нікого не встидається, втративши
совість, мова його пересипана паскудними, мерзенними, безглуздими словами,
які ображать людей цнотливих; мова його буває подібною до стійбища худоби,
наповненого смородом нечистот, а язик - лопаті, яка розкидає ці нечистоти...
Чи не є серце такої людини вмістилищем всякого зла, з якого тільки й може
вийти зло, по слову Євангелії: а зла людина з лихого скарбу серця свого
виносить зло: бо з повноти серця промовляють її вуста (Лк. 6, 45)?
Третє гроно від лози п'янства є недотримання таємниці. П'яний відверто
розповідає всім і кожному про всі таємниці, свої і чужі, котрі дбайливо
зберігав в глибині своєї душі, мовчав, коли був тверезим. П'яний пригадує
і те, що давно вже минуло і забулося, і аки мерця воскрешає з труни. І
як легко п'яному виблювати їжу зі шлунка, так само просто розповісти всім
про свої і чужі таємниці; і їжа, і таємниці - у п'яному не тримаються.
Четверте гроно содомської лози п'янства є статеве збудження, блуд, через
що і застерігає Апостол: І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста
(Єф. 5, 18).
П'яте гроно, повне отрути зміїної, є лють, гнів, ворожнеча, сварка, лайливі
слова і кровопролиття. Упившись вином, люди кидаються люто один на одного.
Ось чому і мовиться з докором: ...кому горе? кому поговір? кому суд? кому
гіркота і чвари? кому журба взагалі? кому налиті кров'ю очі? Не тим хіба,
хто впивається вином? і які шукають, де б їм випити? (Притч. 23, 29-30).
І премудрий син Сірахів застерігає: ...перед вином не показуй себе хоробрим,
бо багатьох погубило вино. Вино корисне для життя людського, якщо будеш
пити його в міру: але горе для душі - вино, якщо п'ють його багато і при
цьому ще й, роздратовані, сваряться (Сір. 31, 29, 31, 34).
Шосте злісне, жовчне гроно із лози п'янства є ушкодження здоров'я, тілесна
знемога, тремтіння рук, головний біль, ослаблення зору, хвороби шлунка,
стогони, неміч, передчасна старість, применшення років життя і нещаслива
смерть.
Сьоме гроно - розтринькування майна, втрата матеріального достатку, позбавлення
вигод: Робітник схильний до п'янства, - говорить син Сірахів, - не обагатиться
(Сір. 19, 1). Як багато людей, які через п'янство втратили велике багатство
і вкрай зубожіли! Приклад цьому — блудний син із Євангельської притчі.
Восьме гірке гроно — втрата спасіння. Як матеріальне багатство, так і
духовні скарби розтринькуються від п'янства, тому що п'яний зухвало впадає
у всякий гріх. Того гріха, яким твереза людина гребує, боїться його вчинити
чи соромиться, того самого гріха не соромиться робити, не боїться, не
гребує ним людина п'яна. Є повість у книзі "Отечник" (чи "Патерик")
про одного єгипетського пустельника, якому
біс обіцяв, що не буде більш
тривожити його ніякими спокусами, якщо він хоч раз вчинить якийсь із трьох
гріхів, і запропонував на вибір: вбивство, блуд і п'янство.
"Один з них вчини, — благав
біс, — чи людину вбий, чи поблуди, чи
впийся один раз, і будеш після того жити в мирі, я вже не буду спокушати
тебе ніякими спокусами". І міркував сам із собою пустельник той:
"Людину вбити страшно, тому що це — велике зло, і за нього грозить
смертна кара і на суді Божому, і на людському суді.
Блудити — соромно, та й шкода опоганити збережену до цих пір чистоту
тілесну; гидко опоганитися людині, коли вона ще не пізнала цієї скверни.
А напитися один раз, здається, невеликий гріх — адже людина, виспавшись,
стає тверезою. Піду — нап'юся, щоб
біс не докучав мені більше і спокійно
було жити в пустелі". Взяв він своє рукоділля, пішов у місто, продав
його, ввійшов у корчму і став пити, і напився; по намові сатани, довелося
йому розмовляти з одною безсоромною жінкою, і він спокусився і згрішив
з нею...
Раптом приходить чоловік цієї жінки і, заставши пустельника в гріху з
нею, став бити його, а він, у свою чергу, зчепився з ним, переміг його
і вбив... І вчинив пустельник той всі три гріхи: блуд і вбивство, а почав
з п'янства! І ті гріхи, яких боявся і гребував тверезим, — тепер без страху
здійснив їх, будучи п'яний, і погубив багаторічні труди своїі.. Так п'янство
зухвало погоджується на всі гріхи, і, позбавляючи себе спасіння, губить
чесноти. Добре про це сказав святитель Златоуст: "Якщо в кому п'янство
виявить і цнотливість, і соромливість, і розсудливість, і лагідну вдачу,
і мудре смирення — воно все скине у безодню злочину проти закону!"
А людина, яка через пияцтво позбавить себе всіх чеснот, хіба не позбавляє
себе спасіння і не відчужує себе від Небесної спадщини? Справедливо говорить
Апостол: п'яниці - царства Божого не успадкують (1 Кор. 6, 10).
Дев'яте жовчне гроно — гнів Божий: п'яниця, нехтуючи заповідями Божими,
виливає на себе гнів Самого Бога через свої гріхи. Ось чому пророк Ісайя
говорить: Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким
і до пізнього вечора розпаляють себе вином (Іс. 5, 11).
Десятий, найгіркіший плід п'янства, є остаточна погибель душі. Інші грішники,
коли настане їхня смертна година, зможуть каятися і шкодувати, що вчинили
гріхи свої, тому що вони оцінюють скоєне ними тверезо; як може покаятися
вмираючий п'яниця, коли він не пам'ятає себе, коли він не усвідомлює,
що настає його смерть, якої він зовсім не очікував? А для вмираючого без
покаяння геєнна неминуча. Ось які моральні грона цього содомського винограду,
тобто п'янства; хоча на смак вони і здаються спочатку солодкими, але потім
ця насолода перетворюється в гіркоту жовчі, в отруту зміїв і гаспидів!
Справедливо святитель Златоуст вважає п'яниць гіршими за псів і інших
безсловесних тварин: "Ніяка тварина не їсть і не п'є більше ніж потрібно,
і ніхто не може її примусити їсти і пити більше від того, скільки вимагає
її природа. А п'яниця і без примуса все наповняє і наповнює своє бездонне
чрево, поки не зашкодить сам собі".
|
